Щороку в останню суботу листопада Україна вшановує День пам’яті жертв Голодоморів – одну з найтрагічніших сторінок нашої історії. Це день мовчання і світлої скорботи за мільйонами людей, яких забрала трагедія 1932–1933 років, а також масові штучні голоди 1921–1923 і 1946–1947 років. Голодомор – це зламані долі, недожиті життя, покинуті домівки, розірвані родинні історії. У кожному регіоні, в кожному селі й місті є місця, де колись назавжди зупинилося життя. Є пам’ять, що передається крізь покоління – у старих фотографіях, у тихих розповідях, у мовчазних згадках, які болять і сьогодні. У час повномасштабної війни ми ще гостріше усвідомлюємо, як важливо триматися разом, захищати своє, підтримувати одне одного та робити все, аби подібні трагедії ніколи не повторилися.

У цей день ми закликаємо кожного о 16:00 запалити свічку пам’яті. Маленьке полум’я у вікні – це наш спільний знак шани, наш місток між минулим і майбутнім. Це символ того, що ми пам’ятаємо. І що світло нашої пам’яті сильніше за будь-яку темряву.