Обстріли... терор... війна. Ось це і є справжня суть "російського миру". Якщо придивитись детально, на значній частині їхньої ж держави така розруха, ніби там пройшла війна. Але це не війна — це вони пройшли. Вони ні на що більш не здатні, окрім розрухи! Це все, що вони лишають по собі. І те, що вони роблять зараз проти України, — це їхнє намагання помститися. Помститися за те, що українці вже неодноразово захищали себе від них. За те, що ми все життя прагнули до світлого майбутнього, збереження своєї багатої історії, звичаїв та культури. Намагаємось підтримувати європейські цінності і свій власний суверенітет. А напад на нашу країну - це в першу чергу заздрість, признання своєї ж немічності, тупикової гілки розвитку! Повернення до варварських методів збагачення: насилля, грабіж, знищення. Але Президент наголосив, що Україна ніколи не буде місцем для розрухи і «ніколи не прийме порядків від "товаришів" з Москви». Через війну в Україні мільйони сімей із дітьми були змушені покинути свої домівки. Багато хто не зміг взяти з собою навіть найнеобхідніші речі — теплий одяг і взуття. Червоногригорівській територіальній громаді дісталось теж... Вже пів року нас щоденно і щонічно обстрілюють "градами", та зі ствольної артилерії. Станом на кінець грудня пошкоджено близько 1000 домівок! Але ми терпляче чекаємо на закінчення цього жаху, коли від постілу або від розриву снаряду поруч з твоїм будинком раніше ми схоплювались з ліжка і ховались в безпечне місце, а зараз просто кладемо на голову подушку, щоб виспатись, бо завтра на роботу. Більшість пошкоджених домогосподарств залишилось без цілих вікон, деякі без даху, є і повне знищення. Тепер, коли наближається зима, мороз, сніг та сильний вітер лякають нас навіть більше за обстріли. Бо ми йдемо в невідоме, там де може не бути електрики, води, зв'язку та умов до яких ми звикли. Тобто будемо жити як в більшості "російських дєрєвушек". І хоча війна почалась давно, ще в 2014 році, коли росія атакувала Крим та почала війну на Донбасі. Багато хто закривав на це очі, вмовляли нас українців що "їх там немає". До 24 лютого 2022 року більшість областей та сімей жили звичайним життям: доробляли ремонт, придбали нові меблі, літом планували відпочинок на Чорному та Азовському морях, або і за кордоном... Пройшовши через більш як десять місяців війни, мільйони таких сімей готуються до, можливо, найважчої зими у їхньому житті. Люди, які ледве зводять кінці з кінцями, незабаром стикнуться з новими викликами та додатковими витратами, пов’язаними з потребою утеплятися. Щоб підтримати вразливих людей взимку, благодійні фонди та релігійні організації забезпечують такі сімʼї необхідними гуманітарними товарами, за що їм висловлюємо велику подяку! Як би там не було далі, хочемо сказати одне - будемо триматися, єднатись і зміцнювати оборону всіма доступними засобами, кожен на своєму секторі загального фронту. Тому хочеться побажати в наступаючому 2023 році жителям Червоногригорівської громади терпіння, а Україні найшвидшої перемоги над загарбником.