На початку тижня планував відвідати волонтерські пункти нашої громади, але нещодавно життя внесло в мої плани свої корективи... Ось сьогодні нарешті випала така нагода проїхати по дитячим садочкам, школам та будинкам культури Червоногригорівської громади. Хоча роботи й так вистачає, але взяв до рук свою камеру та вирішив відзняти репортаж. Кожен із закладів і так без мене завантажували постійно фотографії, деякі новини пропонували та надсилали, і я їх публікував, також короткі відеоролики, але все таки захотів показати як це бачу я. Звісно, відзняти всіх одночасно не можливо, та більше скажу - якщо знімати повністю і з подробицями, то навіть не вистачить і місяця, щоб вислухати всі історії, показати всіх людей, які допомогають, або тих які постраждали... Не буду конкретизувати та писати про когось в статті, ви й самі всі знаєте цих людей. Тим паче, що є такі волонтери які і не хочуть щоб про них писали, відмовляються. Тому або про всіх, або не виділяти когось окремо. Напишу так, велика подяка тим, хто знайшов час, хто розуміє важливість таких дій, хто не пошкодував старих речей, грошей, консервації, прихистку для людей які мали майже все, а потім водночас нічого! Я не хочу слухати розмови про те, як хтось зробив більше інших, чи хтось менше. За це медалі не роздають, але вклад кожного особисто то велике діло, якої б величини він не був. Головне це прагнення до об'єднання спільних зусиль, співчуття, почуття єдності та громадянської свідомості. Ми кожного дня доводимо, що ми Українці з великої букви, ми - нація великої держави, ми - одна велика родина, яка може допомогати один одному при будь яких обставинах. Подати руку допомоги навіть зовсім незнайомим людям. Кожен хто робить добрі справи не повинен нічого доводити комусь, ні одна допомога не залишиться без уваги. Тому навіть якщо вас десь не сфотографували, чи випадково хтось лишній раз не написав про це, не засмучуйтесь! Волонтерська допомога просто неоціненна, бо війна це наша загальна справа, а не тільки воїнів які боронять наш спокій зі зброєю в руках. Кожен зараз знайшов собі місце, зайняв свій сектор оборони, свій фронт. Хтось допомогає кібератаками, хтось плете сітки, готує тушонку, купує чи виготовляє розвантажувальні жилети, броніки, наколінники. Це відбувається не тільки в межах нашої з вами територіальної громади, це у всіх областях, це в нашому величезному "мурашникові" - Україні! А ми з вами оті маленькі мурашенята які роблять свою справу, і не чекають на те, що їх будуть сильно хвалити чи нагороджувати, ми працюємо на результат. Отже, підсумовуючи: дякую всім тим, хто займається цією важливою справою, всевидяче око бачить все і кожен отримає те чого вартий. Добра вам всім, і пропоную до перегляду відеорепортаж з сьогоднішньої поїздки.